Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.08.2018 року у справі №911/2764/13
Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №911/2764/13
Постанова ВП ВС від 26.03.2019 року у справі №911/2764/13
Постанова ВП ВС від 26.03.2019 року у справі №911/2764/13
Постанова ВГСУ від 27.12.2016 року у справі №911/2764/13
Постанова ВГСУ від 26.06.2014 року у справі №911/2764/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 911/2764/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційні скаргизаступника прокурора Київської області та Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.14у справі№ 911/2764/13 Господарського суду Київської області за позовомМіжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах державидо1. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області; 2. Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Садівничий кооператив "Вікторія-Плюс"; 2. Державне агентство земельних ресурсів Українипроскасування розпорядження та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/827 від 18 червня 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

У судовому засіданні 19.06.14 у справі було оголошено перерву до 26.06.14. до 13 год. 00 хв.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Боднарчук В.М. (посв. № 023013 від 22.11.13),

відповідача-2: Тиліпський Д.В. (дов від 19.08.13), Давиденко Ю.В. - голова правління,

третьої особи-1: Ільчук Л.П. - голова правління, Фумельов І.О. (дов. від 23.04.14),

Капустюк А.А. (дов. від 18.06.14), Кінзерський О.В. (дов. від 18.06.14),

третьої особи-2: Сьомочкіна О.С. (дов. від 08.01.14)

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київської області звернувся з позовом в інтересах держави до Бориспільської райдержадміністрації Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" в якому, з урахуванням доповнення позовних вимог, просив: скасувати розпорядження Бориспільської райдержадміністрації Київської області № 1497 від 11.03.08 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.04.08, укладений між Бориспільською райдержадміністрацією Київської області та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне"; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15.04.08. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваним розпорядженням затверджено проект землеустрою та надано в оренду Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" земельну ділянку загальною площею 22,709 га без врегулювання істотних умов, з порушенням умов використання та встановлення обмежень у їх використанні. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статей 58, 60, 61, 124 Земельного кодексу України, статей 6, 10, 16 Закону України "Про оренду землі", статті 5 Закону України "Про оцінку земель", статті 1 Закону України "Про землеустрій".

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.08.13, ухваленим суддею Конюх О.В., позов задоволено частково, скасовано оспорюване розпорядження райдержадміністрації та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення у частині задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне розпорядження прийняте на підставі недостовірного проекту землеустрою, який не відображує реальний сучасний стан земельної ділянки щодо наявності на ній приватної забудови та без виконання вимог у належній формі, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації. Задовольняючи вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки суд виходив з обставин укладення цього договору на підставі розпорядження райдержадміністрації, яке визнано незаконним та скасовано. Водночас відмова у вимозі щодо скасування державної реєстрації спірного договору оренди вмотивована відсутністю повноважень у суду самостійно скасовувати державну реєстрацію договору. При цьому суд керувався приписами статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 58, 60, 61, 123, 152, статей 1, 6, 7 Закону України "Про землеустрій", статей 1, 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючого, Іоннікової І.А., Новікова М.М., постановою від 16.04.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю. Вмотивовуючи оскаржувану постанову апеляційний суд виходив з того, що спірне розпорядження райдержадміністрації, та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки є законними та прийняті на підставі проекту землеустрою, який відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації було оцінено позитивно. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 21, 182, 331 Цивільного кодексу України, статей 20, 124 Земельного кодексу України, статті 87 Водного кодексу України, статей 1, 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, третя особа у справі - Садівничий кооператив "Вікторія-Плюс" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недослідження апеляційним судом доказів, які свідчать про наявність приватної забудови спірної земельної ділянки членами Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" та накладення земельної ділянки останнього на відведену спірним розпорядженням земельну ділянку. Також скаржник зазначає про помилковий висновок апеляційного суду щодо прийняття спірного розпорядження на підставі позитивного висновку державної експертизи. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 58, 60, 123 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України, статей 1, 6 Закону України "Про землеустрій", статей 1, 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації.

Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся заступник прокурора Київської області, в якій просить скасувати постанову в частині стягнення витрат зі сплати судового збору з міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області. Доводи касаційної скарги обґрунтовані посиланням на безпідставне стягнення судового збору з прокуратури, оскільки у даній справі позивачем було визначено саме прокурора. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" надійшов відзив на касаційну скаргу третьої особи-1, в якому відповідач-2 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу третьої особи - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, представників відповідача-2 та третіх осіб, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації Київської області від 11.03.08 № 1497 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради, вирішено надати земельну ділянку загальною площею 22,709 га, в тому числі 10,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради, вирішено укласти договір оренди земельної ділянки. Також судами встановлено, що на підставі зазначеного розпорядження, 15.04.08 між Бориспільською райдержадміністрацією Київської області (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Садівниче товариство "Стадне" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку (кадастровий номер 3220882600040071020) загальною площею 22,709 га, в тому числі 10,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київської області, заявлені в інтересах держави до Бориспільської райдержадміністрації Київської області та Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" про скасування розпорядження Бориспільської райдержадміністрації Київської області № 1497 від 11.03.08, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.04.08 та скасування державної реєстрації договору оренди від 15.04.08, з посиланням на порушенням вимог статті 124 Земельного кодексу України щодо передачі земельної ділянки без проведення відповідних торгів, за відсутності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, що вважав підставою для визнання недійсним цього рішення ради та договору оренди землі. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем прийняття Бориспільською райдержадміністрацією Київської області спірного розпорядження, а відтак і укладення на його підставі договору оренди земельної ділянки, з порушенням вимог земельного законодавства. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про недоведеність позову, а відтак і відсутності підстав для його задоволення. Проте, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки). Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Розділу Х Земельного кодексу України розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту в межах повноважень здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Пунктом а) частини 1 статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. В силу вимог частини 1 статті 6 цього Закону на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Ухвалюючи протилежні рішення суди обох інстанцій виходили з того, що земельна ділянка площею 16,1654 га, у тому числі 14,0673 га садів, 0,1346 га сіножатей, 1,7432 га господарських шляхів, 0,2203 га ставків, на яку заявлені права третьою особою-1 та земельна ділянка площею 22,709 га, яка передана за договором оренди Обслуговуючому кооперативу "Садівниче товариство "Стадне", повністю накладаються одна на другу, та навпаки. Проте, будь-які належні докази цьому, як і підтверджень знаходження водойми саме на спірній земельній ділянці у справі відсутні. В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, суди фактично ухилились від повного та всебічного розгляду обставин справи та вирішення господарського спору по суті. Зокрема, в порушення вимог процесуального законодавства суди не витребували кадастровий план з експлікацією земельних угідь, який би підтверджував накладення чи межування земельної ділянки Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" з відведеною спірним розпорядженням земельною ділянкою. Окрім того, за наслідком апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції помилково стягнуто з Міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області 1 147 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги. При цьому апеляційний суд виходив із того, що при поданні позову у даній справі прокурор не вказував в якості позивача Державну інспекцію сільського господарства, а подавши позов в інтересах держави, набув статус позивача у порядку, визначеному частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю у Державної інспекції сільського господарства повноважень щодо звернення з позовами до суду. Між, тим апеляційним судом не враховано, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. З огляду на те, що судами не з'ясовано відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Садівничого кооперативу "Вікторія-Плюс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.14 у справі № 911/2764/13 Господарського суду Київської області і рішення Господарського суду Київської області від 20.08.13 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Дроботова

В. Швець